150-л╕тня боротьба Тараса Шевченка за м╕сце п╕д Каневом або як Кобзар св╕й будинок в Укра╖н╕ будував: ╕сторичн╕ паралел╕Назад
150-л╕тня боротьба Тараса Шевченка за м╕сце п╕д Каневом або як Кобзар св╕й будинок в Укра╖н╕ будував: ╕сторичн╕ паралел╕
У цьому роц╕ виповню╓ться 150 рок╕в перепоховання Тараса Шевченка в Укра╖н╕.
Це знакова ╕стор╕я, оск╕льки саме перепоховання перетворилося в сво╓р╕дну нац╕ональну ман╕фестац╕ю на п╕дтримку Укра╖ни, укра╖нсько╖ культури, укра╖нсько╖ мови та ╕стор╕╖. Окр╕м того, як в╕домо, м╕ж друзями Тараса Шевченка та в╕домими громадськими д╕ячами велася дискус╕я стосовно м╕сця його поховання. Серед вар╕ант╕в називалися ╕ Ки╖в, ╕ Качан╕вка, однак врешт╕-решт була визначена Чернеча гора в Канев╕. Одн╕╓ю з головних причин повернення т╕ла Кобзаря з Петербурга було саме прагнення Шевченка повернутися на Укра╖ну, де у власн╕й хат╕, з власною с╕м`╓ю жити саме б╕ля Канева.
Сьогодн╕, через 150 рок╕в ц╕каво пор╕вняти як тод╕ м╕сцева влада не давала можливост╕ Тарасу Шевченку реал╕зувати свою мр╕ю з буд╕вництва власного будиночку в Укра╖н╕ ╕ як нин╕шня влада цю мр╕ю "реал╕зову╓".
З╕ спогад╕в ╕ лист╕в Тараса Шевченка та його друз╕в вимальову╓ться сумна ╕стор╕я його прагнення повернутися та оселитися на батьк╕вщин╕ та "╕сторична" роль м╕сцевих чиновник╕в, як╕ не дали можливост╕ це зробити.
П╕д час сво╓╖ останньо╖ подорож╕ на Укра╖ну у 1859 роц╕ Тарас Григорович в╕дв╕ду╓ родич╕в та з допомогою троюр╕дного брата ╕ свояка Варфолом╕я Шевченка намага╓ться купити д╕лянку земл╕, яка йому сподобалася м╕ж Каневом та селом Пекар╕ у пом╕щика Парчевського. У сво╖х спогадах Варфолом╕й Шевченко пише: "От ╕ стали ми з ним декуди ╖здити ╕ шукати йому ... такого м╕сця, "щоб Дн╕про був п╕д самим порогом". Незабаром ╕ знайшли ми таке м╕сце, ╕ справд╕ чудове! Над сам╕с╕ньким Дн╕пром, з невеликим л╕ском. Ця земелька - може, чи й було дв╕ десятини, - належала до власност╕ п. Парчевського".
Однак, придбати цю д╕лянку так ╕ не вдалося. В основному через все те ж бажання др╕бних м╕сцевих чиновник╕в вислужитися перед вищим начальством. Одну з ключових ролей у ц╕й справ╕ в╕д╕гра╓ справник Черкаського пов╕ту Ки╖всько╖ губерн╕╖ Василь Табачников, який вистежував Шевченка п╕д час його по╖здки по Черкащин╕ в липн╕ 1859 р. ╕ скористався ╕нцидентом, що стався при обм╕р╕ згадано╖ земельно╖ д╕лянки поблизу села Пекар╕, яку Шевченко мав нам╕р придбати, для звинувачення його в богохульств╕, п╕дбуренн╕ селян та антиурядових висловлюваннях. В тому числ╕ ╕ завдяки його доносам Тараса Шевченко заарештовують. Згодом, у сво╖х листах Тарас Григорович не раз згаду╓ цього пана, так у лист╕ до Михайла Максимовича (9 жовтня 1859р.) в╕н пише: "тепер сижу соб╕... та згадую собачого сина черкаського ╕справника Табашникова". Схожу згадку можна знайти ╕ в лист╕ до О.Хропаля в╕д 26 листопада 1859р.: "Як побачите Т[абачнико]ва, то заплюйте йому всю його собачу морду. Диво мен╕, що таку подлую, гнусную тварь земля носить. Другим разом я вам напишу, що в╕н хот╕в зо мною зробить". Ц╕каво, що за одн╕╓ю з верс╕й причини тако╖ нелюбов╕ В.Табачникова до Т.Шевченка ╓ те, що черкаський справник вимагав, щоб Шевченко "зняв з нього портрет на повний зр╕ст ╕ безпомилково", а за ╕ншою верс╕╓ю Табачников вимагав в╕д Шевченка схвально╖ оц╕нки сво╖х недолугих в╕ршових вправ. В будь-якому раз╕, саме службова запопадлив╕сть В.Табачникова та його прагнення вислужитися були причиною арешту Шевченка вл╕тку 1859 року ╕ його вимушеного ви╖зду з Укра╖ни та подальших проблем з куп╕влею земельно╖ д╕лянки.
Так, у 1859 роц╕ пост╕йне перебування Т.Шевченка п╕д жандармським наглядом, обвинувачення у богохульств╕, його арешт ╕ фактичне вислання з Укра╖ни негативно впливають на справу з куп╕влею земельно╖ д╕лянки м╕ж Каневом та Пекарями. Однак, Т.Шевченко над╕╖ не залиша╓. В подальших листах до брата в╕н неодноразово згаду╓ те м╕сце над Дн╕пром, що йому так сподобалося ╕ просить будь-якими можливими способами все-таки добитися куп╕вл╕ земл╕. У лист╕ в╕д 20 серпня 1859 в╕н пише: "...зроби як ум╕╓ш ╕ як тоб╕ Бог поможе, бо мен╕ ╕ вдень ╕ вноч╕ сниться ота благодать над Дн╕пром, що ми з тобою оглядали". Под╕бна згадка ╕ в лист╕ в╕д 10 вересня того ж року: "Та вже там роби, як зна╓ш ╕ ум╕╓ш, та т╕лько зроби, бо мен╕ й дос╕ сниться Дн╕про ╕ темний л╕с поп╕д горою".
Однак, наляканий нам╕ром "пол╕тично неблагонад╕йного" поета оселитися поблизу, Н.Парчевський в╕дмовив йому в продаж╕ земельно╖ д╕лянки. У розмов╕ щодо ц╕╓╖ справи з В.Шевченком восени 1859 року Парчевський посилався на те, що н╕бито повинен узгодити св╕й дозв╕л на продаж земл╕ з ки╖вським генерал-губернатором. Справжн╕ причини ц╕╓╖ в╕дмови Парчевський виклав п╕сля смерт╕ Шевченка у лист╕ до ки╖вського губернського жандармського управл╕ння, зазначивши, н╕би поховання Шевченка в Канев╕ посилило загрозу селянських заворушень ╕ становить пряму небезпеку для навколишн╕х пом╕щик╕в. Про це ж писав ╕ автор першо╖ б╕ограф╕╖ поета Михайло Чалий у сво╖й прим╕тц╕ до опубл╕кованого ним уривка з листа В.Шевченка: "По всему было можно заметить, что П[арчевск]ий не желал иметь соседом такого человека, как Шевченко".
Через переписку Тараса Шевченка з братом Варфолом╕╓м можна в деталях вивчити його боротьбу ╕ прагнення купити землю поблизу Канева, а також проблеми, з якими в╕н з╕штовхнувся. Взимку 1860 року поет пише сво╓му брату: "Посилаю тоб╕ нашвидку зроблений план хати. Пом╕ркуй ╕ роби, як сам добре зна╓ш. Мен╕ т╕лько й треба, щоб робоча була дубова та круглий ╜анок скляний на Дн╕про".
Тод╕, з╕ткнувшись з небажанням м╕сцевих пом╕щик╕в продати землю, В.Шевченко вир╕шив придбати д╕лянку на Чернеч╕й гор╕, яка належала не приватному власников╕, а м╕сту Каневу, ╕ була розташована поблизу того м╕сця в урочищ╕ Мотовил╕вщина, яке облюбував сам Шевченко.
╤ вже вл╕тку 1960 року Тарас отриму╓ лист в╕д брата, в якому останн╕й пов╕домля╓, що знайшов йому нове м╕сце: "Вище по Дн╕пру од того м╕сця, де ти сам вибрав, коло Пекар╕в, на прав╕м же берез╕, м╕ж Каневом ╕ Пекарями, на городських землях, на висок╕й гор╕, ╓сть л╕сочок, граничить з Монастирищем; посеред того л╕сочка - поляна, далеченько од города; внизу к╕лька рибальських хаток; на т╕й гор╕ дуже багато дичок - яблунь ╕ груш: садочок завести можна. А любий староденний Дн╕про буде здаваться тоб╕ п╕д ногами... Кринишна вода неподалеку...>>. Шевченко погоджу╓ться на цю пропозиц╕ю. "Коли ти кажеш, що коло Канева добре буде, то бери десять десятин земл╕...>>, - пише в╕н 1 липня 1860 брату, а вже 29 липня посила╓ йому 1000 карбованц╕в для ╖х куп╕вл╕.
Однак ╕ з куп╕влею ц╕╓╖ земл╕ виникають труднощ╕. Перепони в придбанн╕ для Шевченка земельно╖ д╕лянки на Кан╕вщин╕ чинилися внасл╕док та╓много листа ки╖вського, под╕льського ╕ волинського генерал-губернатора ╤.Васильчикова начальников╕ III в╕дд╕лу В.Долгорукову в╕д 15 серпня 1859 року, в якому зазначалося, "что если бы Шевченко пожелал поселиться в здешнем крае, то я полагал бы отклонить его намерение [...] по той причине, что он известен здесь, как человек скомпрометировавший себя в политическом отношении...>>.
До останн╕х дн╕в Т.Шевченко мр╕яв про власний будиночок в Укра╖н╕. В одному з лист╕в, датованих 1860 роком, в╕н пише брату про можлив╕сть купити хату в сел╕ Пекарях "В Пекарях якась вдова-попадя прода╓ хату: купить би та к осен╕ перевезти на ╜рунт ╕ поставить. А весною нехай би сестра Ярина з меншим сином перевезлася в ту хату та й хазяйнувала, а тим часом я з ж╕нкою прибуду...>>. Тод╕ ж, в серпн╕ 1860 року в╕н посила╓ Варфолом╕ю Шевченку перероблений план хати та буду╓ плани на сво╓ повернення: "Посилаю тоб╕ план хати. Коли ти найдеш не так, то поправ ╕ пришли мен╕; а тим часом окопуй леваду ╕ купуй л╕с сосновий; на одв╕рки т╕лько ╕ на двер╕ купи дубового ╕ ясенового, та на пом╕ст - липи...>>. Нав╕ть за п╕втора м╕сяц╕ до смерт╕ хворий поет продовжу╓ писати брату: "... роби швидче з тим сердешним ╜рунтом. Та що ти зробиш, то зараз же ╕ напиши мен╕, щоб я знав, що з собою робити: чи ╖хать мен╕ весною в Кан╕в, чи н╕...>> (22 с╕чня 1861р.). Тарас Шевченко таки повернувся весною у Кан╕в, але, на жаль, вже для в╕чного спочинку.
Саме ц╕ останн╕ под╕╖ ╕ листи Шевченка стали ключовими при прийнятт╕ р╕шення з визначення м╕сця перепоховання поета. Одним з ╕н╕ц╕атор╕в поховання Шевченка у Канев╕ був його друг Григор╕й Честах╕всьий, хоча в╕домий етнограф та меценат Василь Тарновський хот╕в поховати поета на Черн╕г╕вщин╕, у Качан╕вц╕, а у Ки╓в╕ на гор╕ Щекавиця, нав╕ть була викопана могила. Однак, передсмертними словами Тараса Шевченка були "До Канева...>>
Село Пекар╕ ста╓ знову знаменитим у 2011 роц╕. Б╕льше як 150 рок╕в тому м╕сцев╕ чиновники, як╕ хот╕ли вислужитися перед Петербургом, не дали можлив╕сть Тарасу Шевченку повернутися в Укра╖ну ╕ збудувати в Пекарях св╕й будинок, а тепер чиновники, як╕ хочуть вислужитися перед Ки╓вом, вир╕шила там, де Тарас Шевченко мр╕яв збудувати соб╕ будинок, збудувати вертол╕тний майданчик. Так, зг╕дно "В╕сника Державних закуп╕вель", спец╕ально уповноважений центральний орган виконавчо╖ влади ╕з забезпечення зд╕йснення заход╕в з п╕дготовки та проведення в Укра╖н╕ ф╕нально╖ частини чемп╕онату ╢вропи 2012 року з футболу погоджу╓ застосування процедури закуп╕вл╕ в одного учасника проектно-вишукувальних роб╕т по об`╓кту "Гел╕коптерний майданчик м╕стк╕стю десять посадкових м╕сць з пасажирським терм╕налом пропускною спроможн╕стю п`ятдесят пасажир╕в/годину з п╕д`╖зною дорогою в сел╕ Пекар╕ Кан╕вського району Черкасько╖ област╕" за рахунок кошт╕в державно╖ п╕дтримки з оч╕куваною варт╕стю близько 3 м╕льйон╕в гривень.
Отож, 150-л╕тня боротьба Тараса Шевченка за належне м╕сце п╕д Каневом трива╓.
http://tomenko.ua/statti/150-litnya-borotba-tarasa-shevchenka-za-mistse-pid-kanevom-abo-yak-kobzar-svij-budynok-v-ukrajini-buduvav-istorychni-paraleli/
